Блог Універсальної читальної зали ЦМБС для дітей міста Одеси. Створений 5 травня 2010 року під назвою "Проба пера". Ребрендинг зроблен у січні - березні 2023 року
Саме під такою назвою відбувся сьогодні бібліотечний урок в універсальній читальній залі.
Як правильно вибрати книгу?
Як знайти у бібліотеці потрібну книгу?
І на багато інших питань у ігровій формі розповідала наша бібліотекарка Катерина Поліщук. У результаті бібліотечний урок перетворився на веселу гру, після якої кожен учень забрав додому цікаву книгу.
Приходьте до нас -
Одеса,
Катерининська, 67
Наша співпраця з волонтерами Суворівської районої організації м.Одеса Товариства Червоного Хреста України продовжується.
27 вересня відбувся захід з елементами творчості "Ліс". Діти вчилися малювати пластиліном по картону. Темою для малюнків став, як ви вже здогадалися, ліс. А перед цим бібіліотекарка Катерина Поліщук познайомила дітей із книгами про ліс. В даному випадку ілюстрації до книг стали поштовхом до дитячої творчості.
А після закінчення заходу діти пішли додому не лише зі своїми малюнками, а й із книгами про лісових мешканців, які вони взяли у бібліотеці.
Так, 27 вересня Універсальна читальна зала приймала гостей.
До дня Захисника та Захисниць України, у нас пройшла лекція "Наші героїчні захисники: Українська повстанська армія в історії та поезії".
Лектор — доктор історичних наук, Олександр Музичко.
Лекцію цілком можна було б ще назвати "Невідома історія України". Було дуже цікаво всім - як молодим слухачам, так і слухачам старшого віку.
Втім, лекції Олександра Музичко завжди цікаві...
До Вашої уваги книга сучасного українського письменника. Найкраще про неї написав історик Павло Скрипник, чию рецензію ми й репрезентуємо
Чудовий спосіб по-новому або й по-справжньому познайомитися звідомими історичними постатями.
Нещодавно у «Видавничому центрі «Академія» вийшла новинка - «Донос» Олександра Гавроша. У ній відомий український письменник намагається привідкрити завісу життя Тараса Шевченка в період становлення та діяльності Кирило-Мефодіївського братства. Творчість автора й вирізняється тим, що проливає світло на окремі епізоди видатних постатей нашої непростої історії. Скажімо, в доробку ужгородського письменника - розповіді про неймовірні про Івана Фірцака, якого він називає Іваном Силою, - школярі полюбляють їх читати.
“Квантового стрибка” від письменника, беручись за книгу, зізнаюся, не очікував. Був упевнений, що пан Олександр повторить впізнаваний образ Тараса Шевченка - як старого насупленого діда, який страждав за український народ, через що й нам годиться якщо не страждати, то зводити брови в задумі й тузі, читаючи його книжки. Але ні. Цього не сталося. Автор (О, Боже!) описав Шевченка як цілком нормальну людину з власними принципами, переконаннями і, нарешті, почуттями. Та й сам Тарас Григорович - не головний герой цієї книжки, що теж додало ефекту несподіванки.
Центральна постать роману - Олексій Михайлович Петров, в життя якого несподівано втручається белетрист Олександр Верниволя. І ось белетрист вирішує вивідати у Петрова деталі дуже давньої історії, яка відбулася ще в далекі студентські роки головного героя. Справа в тому, що молодий студент Петров написав донос на діячів Кирило-Мефодієвського братства - Тараса Шевченка, Миколу Костомарова, Миколу Куліша та ін. Автор поступово розкриває читачеві мотиви головного героя, намагається зрозуміти природу його почуттів і емоцій. Бо все ж таки, написати донос у свої двадцять із хвостиком років - це не заняття прогуляти. Один папірець - і хоп! - життя геть усіх, навіть самого Петрова вже ніколи не буде таким, як раніше. Письменнику вдається цікаво й проникливо описати емоційний стан заарештованих українських інтелігентів: як вони приймають вироки, як розуміють, що кар’єра й кохання - під великим сумнівом (якщо й взагалі не в минулому), як ставляться один до одного, намагаючись з’ясувати, хто ж серед них виявився зрадником.
Окрім захопливих і трохи трагічних поворотів доль, Олександр Гаврош досить вдало описує епоху Києва 1840-х років, додаючи епізоди спілкування героїв з місцевим населенням у тогочасних відомих закладах міста. Це зовсім не той Київ, яким ми його знаємо сьогодні, саме тому читати стає ще цікавіше - тло міста створює особливу атмосферу.
Тож якщо підсумувати, кому “Донос” варто радити для прочитання, відповідаю: передусім усім, хто любить читати сучасну українську літературу й тим, хто цікавиться якісною історичною белетристикою. А ще - нашим любим суперчитачам з “Книгоманії”. Книга невелика за обсягом, “проковтнете” її під час кількох поїздок неквапливим львівським трамвайчиком ;)
Рецензія – Павло Скрипник, історик
Приходьте до нас -
Одеса,
Катерининська, 67
Розмова вийшла цікава.
Сподіваємось на результат.
«Ми пішли шукати Цивили Затцію...» – таку записку залишили Вутя-Путя разом зі своєю подругою Мишею капітанові корабля «Нічний кошмар» Карнавухому. Випадково разом з дівчатками у небезпечну подорож до легендарного Тисячогір’я відправився й матрос Скелет...
На шляху до розкриття легенди про народ гігантів дослідників чекає багато пригод. Їм доведеться в морі рятуватися від нападу страшнючого лілового кальмара; натрапивши на слід Великої Цивілізації, познайомитися з Вороном-книготорговцем, тираном Лесистратом, Гарбеттою-акробаткою, пережити трисобачечну ніч і битву драконів.
Але кажуть – хто шукає, той і знайде.
Головне вчасно опинитися в потрібному місці. А ще – вірити у перемогу.
Приходьте до нас на Катерининську 67.
Ирина Мацко – книги та біографія
Письменниця, ілюстратор і видавець Ірина Мацко - представник сучасного покоління молодих українських авторів. Її талант багатогранний. Вона пише дитячі книги і жіночу прозу, створює фотоальбоми, ілюструє шкільні підручники і зошити. Купити книги Ірини Мацко ми радимо тим, хто любить добрі, світлі історії з добре продуманим сюжетом і якісними ілюстраціями. Роботи цього автора підкуповують щирістю і вірою в хороше, вчать доброті й турботі про ближніх, вселяють оптимізм і дарують «райдужний» настрій. Всією своєю творчістю Ірина Мацко підтверджує стару, як світ, істину: щастя в наших руках, тому не сидіть склавши руки в очікуванні сонячного світла, а вчіться танцювати під дощем.
Про автора
Письменниця народилася навесні 1978 року в селі Великий Ходачків Козівського району Тернопільської області. Там же в 1995 році закінчила середню школу, а потім переїхала до Тернополя, де живе і понині. Писати почала після народження другої дитини, сина. Спочатку це були казки, які Ірина Мацко розповідала своїм дітям. Пізніше з'явилися жіночі розповіді, нариси, есе.
Редагує газети «Історія кохання» і «Попелюшка».
У січні 2007 року заснувала власне видавниче агентство «ІрМа».
Першою авторською розробкою став фотоальбом для новонароджених «Казка твого народження», створений в 2004 році і вийшов через три роки у видавництві «Навчальна книга Богдан».
У тому ж 2007 році газета «Деснянська правда» опублікувала першу книгу із серії дитячих казок про маленькі букви. Це видання автор проілюструвала особисто. Пізніше казки про літери, а також пізнавально-навчальні розповіді про природу були видані в журналах «Ангелятко» та «Літературний Тернопіль».
Восени того ж року у львівських журналах «Найкращі жіночі історії», «Історії про кохання» та «Життя» з'явилася жіноча проза письменниці. Після цього про автора заговорили як про нове ім'я в українській літературі.
Ірина Мацко - фіналіст конкурсу малих літературних жанрів «Сила малого». Її розповідь увійшла до сотні кращих творів і була опублікована в підсумковому конкурсному збірнику.
У різні роки письменниця також ставала призером конкурсу книг для дітей «Мистецька Сторінка» і періодичного видання «Захід-Схід» (за книгу-казку «Пригоди дубового листочка»).
Ірина Мацко
Книга “Кава по-дорослому” – про дівчину, якій складно зрозуміти, чому люди не вміють ладити з людьми і чому потрібно собою доказувати свою любов. Вона шукає кохання, а наражається на грубе поводження з собою. Розчарування, здається, знищать її. Але за крок до того, щоб загубити себе в собі і серед тих, хто зруйнував себе, їй відкривається шанс для іншого життя.
Ніби несподівано до Алі прилетіли її тринадцять. І знову все стало якимось дивним — світ, друзі, події в сім’ї і навіть сама собі. Алю приваблює і насторожує її ж загадкова дорослість. Тіло, погляди, думки і кругозір змінюються так швидко, що обертом іде голова. Її захоплюють нові почуття, бажання, можливості, тривожить внутрішня невизначеність. Багато нових вражень і відчуттів прийшло до неї на порозі дорослості. Несподівано для себе Аля відчула перше кохання, до неї прийшли зовсім не дитячі думки про життя і цінність кожної людини. А ще відкрила смак поцілунку, спробувала спиртне і збагнула, що не завжди щирі наміри керують поведінкою тих, кому віриш. Найсильніше вразило Алю її ж відкриття, що перехідний вік переживають не тільки підлітки. Виявляється, в її мами — також перехідний період, теж непростий. І в неї є свої таємниці. Мама, долаючи свої труднощі, доростає до розуміння, що її дочка вже майже доросла — інша, ніж була дитиною. І вони починають спілкуватися не просто як мама з дочкою, а як подруги.
Приходьте на Катерининську 67.
До книжки увійшли твори великих німецьких казкарів Якоба і Вільгельма Грімм "Бременські музиканти", "Пані Метелиця" та Вільгельма Гауфа "Карлик Ніс", які з незмінним задоволенням читали і читають діти у всьому світі. Їх казкові герої залишаються найулюбленішими у маленьких читачів. Пропонуємо для вас казкові хіти!
Привіт! Це я - курчатко Цвірінько. Я народився в незвичній родині. Моя мама - красуня-качка Крянь. Мій тато - мужній качур Кряч. Мої брати та сестри - однаковісінькі жовтенькі каченята. Я люблю свою сім’ю, мандри та пригоди. Гайда зі мною до Качиного міста слухати мої історії - історії Цвірінька!
Чекаємо вас!
Катерининська, 67
В Універсальній читальній залі ЦБС для дітей м. Одеси в рамках літхабу "Імпульс" відбулася зустріч з провідним одеським письменником Олексою Різниківим.
Ця людина - автор книг поезії та прози, лауреат 9 літературних премій, редактор журналу "Зона", мовознавец, повний кавалер ордена "За заслуги". Цей список можна продовжувати дуже довго.
Є люди, яких за життя можна назвати людиною-легендою. Саме таким безумовно є Олекса Різників.
Харизматичний та самодостатній. Політв'язень СРСР, якого не зламали ані в'язниці, ані радянські табори. Знаток не тільки української мови, але й мов країн Балтії та польської мови.
Зустріч тривала досить довго (близько двох годин), але час пройшов непомітно - адже всім було цікаво. І оповідач пан Олекса такий, що іншого такого ще пошукати треба.
Нещодавно у нас читачі та бібліотекарі універсальної читальної зали за підтримки представників Червоного Хреста намагалися розібратися з двома непростими питаннями – що таке орнамент та як створити свій шедевр.
Потім з'ясовували, що означає і яку роль відіграє колір та форма орнаменту. Після теоретично – етнографічних досліджень ми плавно перейшли у практичну площину.
Вийшло пізнавально та весело.
З вереснем прийшли не лише осінь та новий навчальний рік, а й нова виставка у нашому арт-просторі.
Цього разу виставляються роботи одеської художниці Євгенії Ніколаєвої. Назва виставки – “Естетика фракталів”.
Скажімо прямо – роботи викликають у глядача дуже різні емоції. Однозначно можна сказати, що картини в будь-якому випадку нікого не залишають байдужими.
На відкритті виставки (що відбулося 13 вересня) захід супроводжувався скрипковою музикою у виконанні Олександри Кмець – учениці Одеського державного музичного ліцею ім. проф. П.С.Столярського. А, як показує досвід, живопис, як і поезія, часто гармонійно поєднується з музикою.
А поки що мистецтвознавці до кінця не визначилися, пропонуємо відвідати виставку, яка працює щодня з 10.00 до 17.30 за адресою Катерининська, 67
Вихідний – субота
А нижче пропонуємо невеликий фотозвіт відкриття виставки.
