Благословенне місце
Є один край, де я можу думати, що я в раю. Моє Вороб’йове . Мій малесенький рай. Мені настільки
там добре, що я забуваю про все. Там річка, там поле, там солов’їний гай за горою. И рідне село, де мене чекають любі друзі - мама з бабусею. І кожного дня я починаю, як
сонце покаже свої жовті бока, із любого друга мого - солов’я! Там, за полем, де худоба пасеться, є
сад вишневий, де кожному знайдеться свій куточок маленький, де можна сидіти або
просто лежати на зеленій траві, та навіть заснути під співом пташок, та просто
заплакати вид щастя мати такий куток. Але можна прокинутись від голосу фазана, який
кожного разу кричить, коли людину побаче. Та і в цьому щастя знайдеться! Не
кожного разу фазан покажеться!
Але не тільки добро там знайдеться. Надокучливі мурав’ї тебе кусають. А на обід потрібно спати, бо сонце так палить, що без
пощади!
А надвечір як гарно! Навіть солов’ї співають! І худоба до дому розходиться... І діти виходять гуляти...
Також ввечорі айда в яблуневий
сад – наїстися досхочу... І вогнище запалити! Сісти, погрітись і в піжмурки пограти...
Коли наступає пітьма, - додому всім нам пора... Та й матуся нас всіх
вже кличе... А утром ранесенько – гайда на
річку! Купатися та рибу ловити.
Подалі від нашої хати, за
городом, великі дерева. Що весна – то зелені. Влітку немов би холодні. В їх тіні і справді дуже
прохолодно! Лягти б та зоснути!
А осінь настане – як і листю дерев – вже не
так нам грайливо. Та навіть сумно! Вже великі дощі, та земля наскрізь промокла.
І не ляжеш тепер на ту саму землю. Та не граємось вже так...
Пишу я про моє рідне Вороб’йове в місці рідном, яке Одесою
називають і мамою кличуть. По утрах
соловьїв мені не чуть... Тільки гуркіт машин, та клекіт горобців за вікном. Де ти, мій Вороб’йовий рай?.. Після уроків – по сірих вулицях додому...
Коли хотілось би пройтись...
Автор - Тащі Євген, 13 років
У каждого человека есть такое место, где он чувствует себя в раю.У мамы,например,это место перед телевизором,как впрочем и у папы!А у меня это место в уютном кресле,где я могу почитать любимую книгу.
ВідповістиВидалитиКак скучно живет семья! Разве это рай смотреть на чужую жизнь или на вымысел?
ВидалитиНеужели ты думаешь что смотреть на виртуальный мир — это скучно?Я ведь забыл подметить,что я прошел около 450 видеоигр! А это ай да как не скучно,потому что есть много жанров: квесты, шутеры, симуляторы. Но больше всего я люблю RPG игры. В них надо долго и старательно качать персонажей. Так что ты неправ!
ВидалитиА что, по-твоему, не скучно?
Родион Демьяненко