Музична прогулянка

     Музику я полюбив зовсім маленьким. Скільки пам'ятаю себе, завжди любив її слухати.

     А згодом став під музику танцювати. Так хотілося стати з нею одним цілим. Найбільше мені тоді подобалася пісня "Бременські музиканти".

     А яке диво самому грати! Я вибрав свій музичний інструмент у 4 роки. Не знаю, чи випадково це сталося, чи ні. Історії така: якось ми з мамою гуляли вулицею Пушкінською. Ми завжди милуємось цією вулицею: гарна, широка, зелена!

     Якось на прогулянці я зупинився перед одним таким будинком, а мама каже: «Хочеш увійти в музей?» "В музей! В музей!" – закричав я. І ми опинилися у музеї західного та східного мистецтва. Важлива тітка продала нам квиток і ми піднялися мармуровими сходами у величезний світлий зал. Перше, що я побачив – скрипка! Картина із намальованою скрипкою! І мене осяяло: немає в світі нічого кращого за скрипку! Я хочу на ній грати! Я обов'язково навчусь!

     У 5 років я вступив до музичної школи. Звісно, за класом скрипки! У школі я дізнався, що в Одесі було багато відомих скрипалів. Викладав великий учитель – скрипаль П. Столярський.

      Скрипка – це щось! Я вже брав участь у музичних конкурсах та концертах.

      Мені так подобається самому створювати музику! Дякую, матусю за той давній похід до музею! За мою першу скрипку!

  

  Автор – Алік П.