Найскладніше: відповідати на прості – "дитячі" питання. Ось мені нещодавно поставили саме таке запитання. Суть його полягала в наступному. Навіщо ти марнуєш час на постійні зустрічі з читачами бібліотек? Навіщо керуєш студією при бібліотеці, де навчаєш дітей вести блог в Інтернеті? Навіщо тобі це потрібно? Адже письменник має писати… Поступово питання перейшло до стадії монологу. Я не став суперечити. Навіщо, коли питання у співрозмовника переросло на затвердження?
Я йшов додому і думав: а зі своєї позиції дядечко
можливо і має рацію.
Чомусь мені відразу згадалися мої вчителі. Ні, не тільки шкільні вчителі,
а ті люди, які поралися зі мною, пояснюючи великі істини, вчили без повчань...
Раїса Мойсіївна Куперман - звичайна вчителька мови. Звичайна, але... якась
якимось дивним чином змогла виростити одного письменника, одного
поета та одного журналіста.
Віктор Костянтинович Бялецький – режисер театру, який розповідав мені
про театр та драматургію таке, чого не прочитаєш у жодному підручнику.
Поет Юрій Михайлович Малигін. Письменник та драматург Родіон
Костянтинович Феденєв.
Актор та режисер Борис Васильович Астанков… Одразу всіх зараз не згадати.
Якби не було цих людей у моєму житті, я навряд чи відбувся б як письменник. На жаль, цих людей уже нема з нами. І віддати їм свій обов'язок я вже не можу. Та й неможливо це – віддати борг своїм вчителям. Як, втім, неможливо віддати борг і своїм батькам… Утім, є єдиний спосіб зробити це – навчити чогось тих, кому зараз 10-15 років.
Що я й роблю. І я дуже радий, що зовсім, здавалося б, випадково, знайшлася така організація, як універсальний читальний зал бібліотеки для дітей. На жаль, за часів мого дитинства таких бібліотек не було. Та й поняття "бібліотека" у тому сенсі, що це просто сховище книжок для УЧЗ якось не підходить. Аж надто багато роботи з дітьми проводять працівники цієї бібліотеки. Роботи, що вивела поняття "бібліотека" на інший якісний рівень.
Наша зустріч може здатися випадковістю. Але будь-яка
випадковість – це несвідома закономірність. І зустріч
наша була закономірною.
А тому я допомагаю і допомагатиму в міру своїх сил працівникам бібліотеки.
Успіхів Вам та здоров'я!
Щиро - Олексій Надемлінський
дитячий письменник
Отрадно заметить, что еще существуют люди не равнодушные к нашим детям. Ведь воспитание нового поколения это задача не только родителей, которым кстати сказать совсем не до воспитаниЯ, а главное прокормить своих чад,а это задача нашего общества вцелом: и школы, и бибилиотеки,и писателей в том числе. Так держать Алексей, пусть ваш приятель задумается - А кто пример для моих детей? С уважением, ваш тезка
ВідповістиВидалитиБольшое спасибо за добрые слова. Стараюсь в меру своих сил и возможностей.
ВідповістиВидалитиАлексей Надэмлинский
Дело, как я понимаю движется... с чем Вас и поздравляю...
ВідповістиВидалити